Entrada #361034

Майже різдвяна історія В громаді власників собак всі одне одного знають. Точніше кажучи, кожний собаковласник знає всіх місцевих собак. Тому, що гуляюючи зі своїми собаками принаймні двічі на день влітку, восени, зимою та весною, ти рано чи пізно побачиш всіх тих, хто незважаючи на погоду, гуляє своїх собак поруч. Можливо, ти навіть знатимеш вік, ветеринара та дієту кожної зустрічної собаки. Тому, що тобі кортить поділитися своїм, і порівняти як у інших.
Тому, Людмила відразу помітила самотню собаку, що з’явилась на районі прохолодного жовтневого київського ранку. Собака радо підбігла до двох людмилиних собак познайомитися, без страху наблизилася до Людмили. Було помітно, що собака виросла не на вулиці. Скоріше за все, її брали як справжню вівчарку, але коли виріс метис, люди просто виставили її на вулицю. Людмила поділилася кормом, який мала при собі (а хто з собачників не має?), приголубила. Але додому забрати не змогла, там вже дві великі собаки, маленька донька та чоловік.
Собака прибилася до двірників, вони її також підгодовували. Минуло близько два місяці. Одного разу в грудні Людмила побачила, як навколо собаки бігає табун псів. Було зрозуміло, що почався гон, було потрібно терміново забирати собаку з вулиці та стерилізувати.
Людмила пошукала на зоозахисних форумах у волонтерів інформацію про те, де краще зробити операцію і де є можливість залишити собаку на стаціонарі до зняття швів, потім спіймала собаку і відвезла її до ветеринарної лікарні. Людмила слідкувала за розвитком подій впродовж довгих пяти днів і не помітила як прикипіла до собаки. Назвала Даною і вирішила забрати і знайти їй відповідальних господарів. Дома, на диво, дитина і домашні собаки – німецька вівчарка та золотистий ретривер – уподобали Дану, і чоловік погодився, що собаку потрібно прилаштувати, а не лишати на вулиці, де багато небезпек.
Людмила викупала Дану, згодувала їй мікстури з ветлікарні. Потім зробила комплексне щеплення, щоб собака була захищена від вірусних хвороб. З трьома великими собаками складнувато, але власні собаки щедро ділилися кормом з гостею, чоловік допоміг вигулювати, навіть мала донька зрозуміла серйозність ситуації. А Дана виявилася слухняною, навіть делікатною. В туалет ходила лише на вулиці, спала у кімнаті поруч з ретривером та вівчаркою.
Щоб знайти домівку для собаки, потрібно якомога ширше розповсюдити про неї інформацію. Тому Людмила, не гаячи часу, завішала усі можливі сайти та соцмережі в інтернеті оголошеннями про Дану. Менше ніж за тиждень Людмилі написали, що зацікавилися собакою і попросили про зустріч.
Гостей Людмила та Дана зустріли вдома. Були ще присутні дочка, ретривер та вівчарка. Чоловік Людмили був на роботі. З боку нової родини Дани приїхали дідусь, батько, мати и дитинка. Бабусі не було, бо поралась по хазяйству. Лише побачивши Дану, гості вигукнули: «Так це ж наш Джек!». Виявилось, що у них жив дуже схожий песик, і це, мабуть, доля знайти саме таку собаку. Захотіли забрати у той самий день.
Новорічні свята Дана зустрічала вже в новій домівці.#истории